Такого, как произошло сегодня в операционной, я не видел и не слышал за всю свою профессиональную жизнь», — рассказал шокированный профессор.

Хунта, симфонія жаху
Свідомо чи ні, російська пропаганда завдала нищівного удару по ідеї слов’янського братерства
Федір Миронов, 17 лютого17471

Ми повинні невтомно бачити перед собою личину гітлерівця: це та мішень,

в яку треба стріляти без хиби, це – уособлення ненависного нам

Ілля Еренбург

Україна потерпає не лише від військової, але й від інформаційної агресії з боку Росії. Пропагандистська машина Кремля працює на повну потужність, призводячи до руйнівних наслідків світового масштабу. Який образ України створюють російські ЗМІ для своєї аудиторії? Чому прибічники сепаратизму так бояться і зневажають українців? І, нарешті, які наслідки має антиукраїнське зомбування?

Кіно і німці

Формуючи загрозливий образ українського війська, кремлівські політтехнологи використовують шаблони, за якими радянська пропаганда виводила «німецько-фашистських загарбників». Навіщо вигадувати щось нове? Тим більше, образ «фашистів» вже закорінений у свідомості росіян і значної частини українців. Тому крізь призму російських ЗМІ «карателі Нацгвардії» виглядають точнісінько як німці з радянського кіно.

Новина про фільтраційні табори для мешканців Донбасу, розтиражована навесні, була лише пробним камінчиком. Пізніше у Нацгвардії з’явилися мобільні крематорії – щоб приховувати бойові втрати і сліди злочинів. Розіп’яти хлопчика, розстріляти матерів «ополченців» – ось такі розваги в «укропів». Не дивно, що сепаратисти неодноразово заявляли про викриття масових поховань місцевих мешканців. А що поробиш? Любиш розстрілювати – люби і закопувати.

Утім переводити дефіцитну плоть намарне «карателі» не поспішають. Липнева байка про канібалів у лавах «Правого сектора» не прижилася, тому з’явився міф про продаж полонених на органи, причому в промислових масштабах. Органи, зрозуміло ж, продають на загниваючий Захід. В організатори трафіку російська пропаганда записувала і Сергія Власенка, і Надію Савченко. Утім жертвами стають і рядові «укропи» – керманичам «хунти» все одно, на кому заробляти криваві гроші.

Живим полоненим «карателі» також знаходять вигідне застосування. Найбільш вдалим виявився вкид про рабів з Донбасу, яких буцімто отримають солдати ЗСУ після перемоги. І все це – для побудови етнічно чистої України, про яку «фашисти» мріють з часів Помаранчевої революції.

Сексуальна окупація

Але який фашизм без сексуального підтексту? На Заході в 1970-х з’явився цілий жанр кіно, в якому еротичні фантазії режисерів втілювалися у декораціях Третього Райху. Відірватися по повній програмі вирішили і російські пропагандисти. Масові зґвалтування жінок нацгвардійцями – це лише квіточки. Аби зачепити публіку, «украм» приписують зґвалтування дітей, а краще – дітей-сиріт. Причому сиріт приводить на наругу особисто директор ліцею, де вони навчаються. Чим не сюжет для порнофільму?

Великої уваги кремлівські політруки приділяють нетрадиційним виявам сексуальності. Ще влітку Гіркін-Стрєлков лякав своїх бойовиків тим, що з полонених «укропи» укомплектовують гей-борделі. В закладах, зрозуміло ж, обслуговують секс-туристів із ЄС. Самі ж «укропи», за словами Стрєлкова, ґвалтують навіть свиней. Лякає не так безсоромність російської пропаганди, як психічний стан креативників. З фантазіями про розп’ятих дітей і забиті монтажною піною статеві органи слід звертатись до психіатра.

Проте справа не лише у патологіях креативників. Сексуальність завжди привертає увагу публіки – не дарма еротичні мотиви нещадно експлуатують рекламісти. Тим більше, це стосується її патологічних виявів, до яких люди ставляться і з цікавістю, і з пересторогою. Тому оминути увагою інтимне життя «карателів» кремлівські пропагандисти просто не могли. «Укропам» приписали все найгірше, що змогли придумати: садизм, содомію, педофілію і т.д.

Вбивці душ

Виявляється, «укропи» вбивають не лише тіло, але й душу. З перших років незалежності Кремль навіює мешканцям Сходу та Півдня думку, що їхня культурна та етнічна ідентичність перебуває під загрозою. Пам’ятаєте старезний міф про те, що бандерівці відрізають палець за слово російською? Тепер ці химерні вигадки отримали нове життя. Деякі мешканці Донбасу справді вірять, що їх вбиватимуть за російську мову. А потім живі позаздрять мертвим, бо, заборонивши мову, «хунта» перепише історію і знищить православну віру.

Про те, що «укри» ведуть боротьбу проти православ’я, ще у серпні заявив сам патріарх Кірілл: «Униаты и раскольники, получив в руки оружие, под видом антитеррористической операции стали осуществлять прямую агрессию в отношении духовенства канонической Украинской Православной Церкви». Серед «укропів» трапляються і сектанти, зокрема такими були захисники донецького аеропорту.

Тож не дивно, що бійці АТО чинять наругу над православними монастирями, руйнують храми і переслідують священиків. Звідки в них така лють? Бо Україною керують сектанти: баптист Турчинов і сайєнтолог Яценюк. А Порошенкові приписують такі слова: «Нужно разрушать их храмы, чтобы они увидели, что их Бог оставил их, и чтобы они стали на колени».Також на злочини «фашистів» благословляють лідери їхніх сект.

Сила страху

Можна скільки завгодно сміятися над дикими вигадками пропагандистів і спростовувати їхні фейки, але своєї мети вони досягають. Мільйони людей – зокрема українців – живуть із відчуттям страшної загрози з боку України. Коли перед очима стоять реальні жахи війни, легше повірити у жахіття вигадані. А для переконливості Кремль розігрує руками терористів криваві постановки. Думаєте, навіщо «ополченці» ціле літо обстрілювали житлові райони Луганська? Щоб політруки розповіли місцевим мешканцям, що їх обстрілює «хунта».

Формування антиукраїнських фобій в аудиторії виконує суто практичні функції. Росіянам вони надають мобілізаційного імпульсу, змушуючи терпіти російську дійсність. Не на часі скаржитися на корупцію чи відсутність свобод, коли поруч розпинають дітей і ґвалтують захисників Новоросії. Тим паче не можна розхитувати човна, інакше завтра «карателі» опиняться у Ростові. Ну а в Україні ці фобії формують соціальну базу сепаратизму. Відтепер розп’яті хлопчики, «одесская Хатынь» та інші звірства «хунти» стануть частиною історичної свідомості мільйонів наших співгромадян. Про наслідки здогадатись неважко.

До того ж, у проблеми є і суто медицинський аспект. Відколи пропагандистська машина Кремля запрацювала на повну потужність, її вплив вийшов далеко за межі переконування. Створюючи навколо жертви фейкову дійсність, маніпулятори тримають її в напрузі, регулярно провокуючи у неї напади агресії і паніки. Ці люди потребують психологічної реабілітації не менше, ніж ветерани АТО та жертви фізичного насильства.

Але в цьому є і трохи позитиву. Свідомо чи ні, російська пропаганда завдала нищівного удару по ідеї слов’янського братерства, якою Москва морочила нам голови кілька століть. Яке може бути братерство з тими, хто так облудно бреше? А з окупантами? З протилежного боку, яке може бути братерство з осатанілими «карателями»? Тепер Україна отримала карт-бланш на зачистку інформаційного, політичного та економічного простору від російського впливу. Шкода, що за все доводиться платити життями і вивихнутими мізками наших громадян. Чи скористаємось ми своїм історичним шансом, залежить від політичної волі нашої еліти – решта обставин вже склалися на нашу користь.

За сутки до катастрофы рейса МН17 американские спутники внезапно, без видимых на то причин резко изменили характер съёмки района боевых действий в Донбассе, отбросили внезапно ставшие второстепенными задачи и сконцентрировались на сплошной съёмке района предстоящей трагедии, прежде не привлекавшего к себе особого внимания - изумительное предвидение, достойное упоминания и глубокого осмысления.

Гибель в минувшем году двух идентичных самолётов Boeing 777 (рейсы МН370 и МН17) одной и той же авиакомпании с интервалом менее полугода и по очень сходному сценарию привлекла и к событиям, и их скрытой подоплёке особенный интерес. Возник резонный вопрос - была ли катастрофа рейса МН17, последнего из погибших самолётов, случайной, или же запланированной заранее, срежиссированной?

В обсуждении обстоятельств гибели МН17 неоднократно использовались космоснимки - точнее, апелляции к ним. В обыденном сознании, изнеженном некритичностью, космоснимки всё чаще воспринимаются как инструмент априори убедительный и в осмысленном восприятии не нуждающийся. Эта особенность была отмечена и использована уже давно. Снизился уровень интерпретации космоснимков. Начались первые, неуклюжие пока, попытки прямой подделки космоснимков; впоследствии это занятие увлекло многих.

Использовались космоснимки и в формировании образа катастрофы МН17 в медиа.

Сначала таким образом вину за катастрофу авиалайнера попытались возложить на ополченцев. Впрочем, первый снимок "спутниковой траектории", облетевший СМИ, таковым не являлся и представлял собой, скорее, декларацию вида "Hello World, я бы хотел изучить фотошоп". Впрочем, дальше было не лучше. Слишком уж откровенное манипулирование подрывало веру в возможности космической съёмки.

И зря. С помощью космической съёмки можно узнать немало интересного о событии, произошедшем в небе над Донбассом 17 июля 2014 года, и об обстоятельствах, ему предшествовавших. А там и степень случайности или неслучайности катастрофы может предстать в ином и более ярком свете. А чтобы извлекать полезную информацию из космоснимков, совершенно не обязательно иметь сами космоснимки - иной раз можно обойтись метаданными. Эта истина в полной мере относится и к периоду, непосредственно предшествовавшему катастрофе малазийского авиалайнера в небе над Донбассом - достаточно проследить за тем, как перемещается в пространстве и во времени фокус внимания заказчиков космосъёмки.

Воспользуемся для этой цели данными о космической съёмке, осуществлявшейся спутниками компании DigitalGlobe на территории ДНР ежедневно в течение недели, предшествовавшей катастрофе рейса МН17. Именно эта компания является абсолютным монополистом на американском рынке ДДЗ высокого разрешения. Её спутники являются аппаратами самого что ни на есть двойного назначения и выполняют не только и не столько коммерческие заказы, сколько прямые заказы спецструктур США.

11 июля 2014 года, несмотря на сплошную облачность, была произведена съёмка трёх площадок на территории ДНР. Район, где неделю спустя упадёт МН17, заказчиков съёмки не интересовал.

16 июля. До катастрофы остаются ровно сутки. И поведение спутников неожиданно разительно меняется. Ни с того ни с сего они кардинально меняют привычный "очаговый" характер съёмки и производят сплошную полосовую съёмку участка площадью сто на сто километров в пределах территории ДНР. У этого участка есть очень примечательная особенность - место предстоящей сутки спустя катастрофы малазийского "Боинга" впервые попало в зону съёмки и находится строго в центре этого квадрата. Подобное предвидение не только уникально, но и исключительно удачно - теперь у заказчика есть точные, самые актуальные изображения района предстоящей катастрофы на момент, непосредственно ей предшествующий. Это очень упрощает автоматизированное восстановление картины предстоящей катастрофы непосредственно по космоснимкам - у неизвестного заказчика появился эталон, позволяющий с минимальными ошибками выявить обломки самолёта, которые сутки спустя будут разбросаны по только что снятой территории (так называемая технология change detection), и скорректировать в нужную сторону медийную компанию. 

17 июля. День катастрофы. В это  день, несмотря на вполне подходящую погоду (в предшествовавшие дни съёмка производилась и при сплошной облачности) и не снижающийся накал боёв, спутники внезапно "берут выходной" - съёмка территории ДНР не ведётся вообще. Такая неожиданность ещё более удивительна и "удачна" - тем самым заведомо исключается появление снимков, на которых можно было бы выявить факты, полностью противоречащие заранее подготовленной версии катастрофы и не оставляющие от неё камня на камне.

очность и удачность предвидения, благодаря которому американские спутники строго за сутки до катастрофы актуализировали территорию, над которой на следующий день предстояло разыграться драме, и в день катастрофы все как один "не вышли на работу" - примечательна и поразительна. Поразительна настолько, что стоит заново переосмыслить меру случайности произошедшей катастрофы.

Стоит сделать также несколько выводов.

    Сценарии катастроф двух малазийских авиалайнеров Boeing-777 - схожи, и можно сказать, что катастрофа МН17 таит в себе разгадку тайны рейса MH370 в той же мере, в какой судьба МН370 является ключом к пониманию случившегося с МН17. Рассматривать эти катастрофы стоит не поодиночке, но как звенья одной цепи.
    Для России жизненно важно довести производительность собственной группировки спутников дистанционного зондирования до уровня, при котором она станет сопоставимой с производительностью лучших зарубежных группировок. Именно производительность, а не разрешение, ибо достижение рекордного пространственного разрешения на данном этапе - задача второстепенная, и массу критически важной и оперативной информации можно получать, например, с помощью аппаратов семейства "Канопус". Именно эти аппараты и могли бы составить основу национальной группировки в среднесрочной перспективе.
    Необходимо развитие национальных сервисов поставки космоснимков потребителям и сбора заказов на космическую съёмку - эти данные сами по себе могут содержать множество важной и полезной информации. Необходимо также создание национального трёхмерного геоинтерфейса - аналога Google Earth, реализованного в парадигме неогеографии.
    Создание единой спутниковой группировки стран ШОС, Таможенного союза или иных межгосударственных структур и выделение для такой структуры существенных долей орбитального ресурса спутников каждой из стран видится важным и желательным, а в нынешних условиях - так и вовсе обязательным условием своевременного предупреждения угроз безопасности, общих для всех. Первые шаги в этом направлении, впрочем, уже сделаны.